Завантажити

двором. Історія такого собі Лоренцо, сина купця Маттео Руффоло, що торгував з Грецією та Єгиптом, ймовірно надихнула Боккаччо на створення цієї новели. Лоренцо після багатьох життєвих перипетій також робиться корсаром, але справжня історія має сумний кінець - Лоренцо ув'язнюють і він помирає в 1291 році.
С. 97. «...морське узбережжя між Реджо та Гаетою» - узбережжя Тірренського моря між двома містами Південної Італії (охоплює частину Кампаньї і Калабрії).
Равелло - містечко в області Кампанья, яке й зараз є одним з наймальовничіших куточків Середземномор'я. Тут жило багато друзів Боккаччо, а серед архітектурних пам'яток і досі зберігся собор, який відвідував письменник.
«...купив собі невеличке корсарське суденце...» - корсарське ремесло в ті часи не вважалось ганебним.
«Як надплив він уже до Архіпелагу...» - маються на увазі острови у Егейському морі.
генуезька барка - торговельне одномачтове судно.
Царгород - Константинополь, теперішній Стамбул. [633]
C. 98. Кефалонія - острів у Іонічному морі.
С. 99. Бріндізі - місто в Апулії, області Південної Італії.
Трані - ще одне апулійське місто, що мало велике значення в епоху панування на півдні Італії норманів і швабів. Ймовірно, ці місця були добре відомі Боккаччо.
Оповідка п'ята
С. 100. Андреуччо з Перуджії - документально засвідчена особа, був кур'єром Аденольфа Аквінського, потенційного батька Ф'ямметти - коханої Боккаччо.
«...дівчина сицилійка, молода та хороша» - у Неаполі XIV ст. мешкало досить багато сицилійських куртизанок.
С. 101. вулиця Скверний Кут - по-іт. Malpertugio, квартал у портовій частині Неаполя, де містились торгівельні склади і при-тони. Недалеко від нього був банк, в якому працював молодий Боккаччо.
С. 113. Джірдженті - місто в Сицилії, сучасна назва якого - Агрідженто.
гвельфи - прибічники королів Анжуйських, яких було вигнано із Сицилії у 1282 році після Сіцилійської вечерні.
король Карл - Карл II Анжуйський, неаполітанський король, противник Фрідеріка II. Помер у 1309 році.
Король Фрідерік - Фрідерік II Арагонський, король Сицилії з 1296 по 1337 рік.
С. 105. мадонна Фйордаліза - саме в цьому кварталі проживала така собі сицилійка на ім'я Флора; можливо Боккаччо обіграв схожі «флористичні» мотиви імен (fiordaliso - по-іт. волошка), а може це натяк на більш відому особу - сицилійську куртизанку Янкофйоре (по-сицилійськи - Біла Квітка).
С. 107. Каталонська вулиця - вулиця, що вела з порту до верхнього міста; під час панування Карла II там і справді мешкало багато каталонців.
Скарабоне Буттафуоко - мається на увазі реальна особа, сицилієць, прибічник Анжуйських королів. Прізвисько Скарабоне (по-іт. Scarabone - таракан) пояснюється тим, що так тоді називали в Неаполі нічних злодіїв.
орнати - парадний одяг церковного служителя.
Філіппо Мінутоло - архієпископ Неаполя, помер 24 жовтня 1301 року. [634]
С. 108. синьйорія - міська управа.
С. 110. «...повернувшися поспішно до Перуджії із перснем» - новий «здобуток» не просто компенсував збитки Андреуччо: коштовний камінь рубін, вправлений у перстень, у середні віки був ще й символом щастя.
Оповідка шоста
С. 110. Луніджана - область біля гирла р.Магри, між Тосканою та Лігурією, де розташовувались замки родини Маласпіна.
С. 111. Манфред (1231 - 1266) - позашлюбний син імператора Фрідеріка II, з 1258 - король Сицилії.
Арігетто Капече - Капече - одна з визначних родин Неаполя, багато членів якої були друзями і прибічниками Манфреда. Однак, документального свідчення про Арігетто Капече немає.
Берітола Караччола - Караччола - прізвище належить шляхетній неаполітанській родині; ім'я Берітола - досить розповсюджене в ті часи серед неаполітанської аристократії.
«...король Карло убив Марфреда, перемігши його при Беневен-то» - відбулось це 25 лютого 1266 року.
«...і нарекла його Скаччато» - не рідко в середні віки дітей називали іменами, що нагадували про обставини їх народження.
Понцо (сучасна назва - Понца) - острів у Тірренському морі (Гаетанська затока).
С. 112. «...Куррадо з роду маркізів Малеспіні разом із дружиною своєю...» - Коррадо II ді Віллафранка. Дружину його звали Ор-ієтта. Маласпіна були гібеллінами, отже, противниками Анжуйсь-кого двору.
С. 113. мессер Гваспарріно д'Орія - точніше Дорія - відомий генуезький рід, в якому на той час не було жодного представника з іменем Гваспарріно.
«...дітям могла б із того вийти шкода, якби люди дозналися, чиї вони» - тому що генуезці були за Анжуйську династію.
С. 114. мессер Нікколо да Гріньяно - васал Маласпіни, жив у Вал ді Гріньяно, поруч з містом Каррара.
С. 115. Педро Арагонський (1236-1285) - зять Манфреда, що, розбивши у 1282 році Карла Анжуйського, став королем Сицилії.
С. 119. Лерічі - порт і фортеця у затоці Ла Спеція, поруч з гирлом р. Магри. [635]
Оповідка сьома
С. 120. король альгарбський - король північної частини Марокко, де існувала колись могутня держава, що простилалася на більшу частину Північної Африки і частину Піренейського півострова. І сьогодні ще так зветься найпівденніша провінція

читати