який технологічний спосіб планується змінювати минуле?
— Я ж вам розповідав. Центр було створено, коли вдалося викрасти в якійсь із країн Азії технологію контролю за переміщеннями між сьогоденням та минулим великих біологічних об’єктів — людей, простіше кажучи.
— У чому полягає технологія? — поставив руба питання майор.
— Не знаю.
— А Центр безпосередньо сам має можливість засилати своїх агентів у минуле? — витримавши паузу, запитав полковник.
— Я вже казав вам, пане Петре, ні, не має! Скільки ви можете ставити мені одні й ті ж запитання? — роздратовано спитав Олександр.
— То яким, власне, чином у Центрі збираються впливати на історію? — спробував зайти з іншого боку полковник, ковтнувши чаю з надбитої фаянсової чашки.
— Є гіпотеза, що на Землі існують місця — портали, або брами часопростору, по-вашому… — почав пояснення Олександр.
— «По-нашому», Олександре, «по-нашому», — зауважив майор. — Коли ви вже співпрацюєте з нами, то кажіть «по-нашому», — зобразив він дружню посмішку.
— …брами часопростору, якими сьогодення сполучається з різними історичними часами, — спокійно вів далі Дєнісов. — Теоретично, через ті брами, власне, й можна потрапляти в минуле.
— Вам вдалося їх знайти? — майор поклав собі до каші ще шматок масла.
— Ні, — Олександр відхилився на стільці й почав хитатися на двох його ніжках. — Зафіксувати брами можна лише в той момент, коли хтось проминає їх. Оператори постійно сканували часопростір… — він раптом замовк.
— Отже, є якийсь сканер, чи не так? — майор прямо поглянув Олександрові в очі. — Що він собою являє?
— Ви занадто багато від мене вимагаєте, — відвів погляд Дєнісов.
— Олександре, повернення назад до Федерації для вас означає тривале ув’язнення, і це в ліпшому випадку. Ми єдині, хто може вас врятувати, але для цього наша співпраця має бути обопільна та ефективна, — твердо вимовив полковник. — Отже, що то за сканер?
— Не знаю. Я працював психотехнологом. Моїм завданням було налагодження контактів із людьми, які ймовірно потрапляли в минуле…
— Наприклад, із Аскольдом Четвертинським? — уточнив полковник.
— Зокрема, й із ним, — спокійно погодився Олександр. — Також нас готували для контактів із людьми в минулому, щоб, як би це сказати… Ну, щоб підштовхувати їх до потрібних рішень.
— Ні! Це маячня! — прогарчав полковник. — Не вірю я в те, що подорож у минуле може бути реальністю!
— А я вірю, — заперечив шефові майор. — Олександре, а вам сподобалося в минулому? — несподівано запитав він.
— Що ви маєте на увазі, Миколо?
— Ви були в минулому чи ні? — полковник відсунув порожню чашку.
— Я не можу знати цього точно, — Дєнісов, згадавши, що він є психотехнологом, поступово опанував себе й зробив спробу вирівняти лінію розмови. — Для того, щоб зафіксувати власний перехід