Завантажити

швидше, бо він ближчим часом може виявитися необхідним для відвернення іще не бачених людством космічних загроз.
— От брехуни, це ж треба таке придумати! «Космічних загроз»! — вирвалося в Бенціона при цій згадці — аж його водій озирнувся на шефа. — Не зважайте, Віталію, то я про своє, — махнув рукою Пінський. — Чому ми так довго не можемо виїхати з аеропорту?
— Тут лише один виїзд одразу з двох терміналів — внутрішніх та міжнародних рейсів, тому й виникає тягнучка, — пояснив водій. — І платню за паркування на виїзді збирають. Це теж час забирає.
— А вони ще і чемпіонат Європи з футболу зібралися проводити! — пробурчав Бенціон, поглянувши у вікно. Там якийсь молодий чоловік, що сидів за кермом потужного джипу, саме показував рукою його водієві, щоб той проїжджав першим. — Який чемний! — здивувався Пінський. Когось нагадував йому той незвично ґречний парубок.
Стоп! Це ж друг Аскольда Четвертинського — Борис Кравець! Саме він таким дивовижним чином одужав у приватній клініці в той самий час, коли туди потрапили і вони разом із резидентом бен Галіє після бійки за футляр із скіпетром царя Давида прямісінько у віп-залі аеропорту. Під час тієї бійки бен Галіє і вкусив його за пальця.
Міліція тоді порушила кримінальну справу за фактом їхнього брутального хуліганства в громадському місці й вилучила футляр, як речовий доказ. Пінському та бен Галіє вдалося домогтися, щоб футляр зберігався у сейфі сховища клініки. На диво, у міліції погодилися на це очевидне порушення правил, але після того, як із використанням дипломатичних каналів справу вдалося закрити, виявилося, що футляр порожній. На всі протести й погрози Пінського та бен Галіє в міліції лише розводили руками й чемно відповідали, що не несуть відповідальності за збереження речей пацієнтів клініки — там своя охорона. Коли шановні панове іноземці вважають, що їх обікрали, то, будь ласка, нехай пишуть заяву, зазначають, хто є власником вкраденої речі, описують, як вона виглядає, та її походження, а міліція відкриє провадження та буде шукати. Ретельно і тому довго. Як, панове не можуть домовитися, кому з них належить футляр?! О, то вони ще й не здатні відповісти, яка саме річ була в ньому? Вартість невідомої речі величезна?! А часом, чи не збиралися добродії вивезти контрабандою якусь унікальну коштовність? Ні? Точно ні? То, ймовірно, вони щось сплутали, й нічого в них, насправді, не крали. Так? Ну то що ж: буває, як то кажуть. Претензій до охоронців сховища клініки вони теж вже не мають? От і добре. І ніякої ноти протесту близькосхідна амбасада не заявлятиме, чи не так, пане дипломате? О, то пан бен Галіє вже завершує свою місію в нашій країні? Щасливої вам дороги. Тоді на тому прощавайте, панове, ходіть здорові, не кусайтеся більше поміж собою.
РџС–РЅСЃСЊРєРёР№, Р·РІС–СЃРЅРѕ,

читати