Електронна бібліотека/Проза
- LET ME GОOKEAN ELZY
- Конвертуй світлосутність поезії в душах...Микола Істин
- де я тебе розлив...Сергій Осока
- "Рейвах" (уривок з роману)Фредерік Верно
- Стільки людей поховано у пустелі...Олег Короташ
- Можеш забрати в мене трохи страху?Сергій Жадан
- Далі стоятимеш там, де завжди і була...Катерина Калитко
- Після снігуОксана Куценко
- Спочатку поет жив в життєпросторі світла...Микола Істин
- Буде час, коли ти...Сергій Жадан
- Буде злива початку світу, і підніметься Рось...Катерина Калитко
- І не вистачить сонця, аби все освітитиСергій Жадан
- отак прокинутися від вибуху...Павло Коробчук
- посеред ночі під час важкого кашлю...Анатолій Дністровий
- з міста, якого немає, не доходять новини...Галина Крук
- Велика годинникова стрілкаСергій Жадан
- Вечірня школаДмитро Лазуткін
- Оповита сном (THE SLEEPER)Едгар По
- Нас не вчили жити в такому, і ми вчимося, як можемо...Катерина Калитко
- Чужими піснями отруєна даль не навіки...Ігор Павлюк
- Візерунки на склі. То від подиху нашого...Мар´яна Савка
- Святи Йордан водою не вогнем...Мар´яна Савка
- Така імла - поміж дощем і снігом...Мар´яна Савка
- Він переїхав в Бучу в середині березня 2021...Максим Кривцов
- Приймаю цю осінь внутрішньовенно...Сергій Кривцов
- Скільки б я не старався виїхав по-сірому...Максим Кривцов
- Падає ліс падає людина падає осінь...Сергій Кривцов
- Зайшов до друга додому...Сергій Кривцов
- Коли запропонують витягти соломинку памʼятіСергій Кривцов
- Змійка дороги вигинається...Сергій Кривцов
- Як же мріється нині про ваші нудні біографії...Максим Кривцов
- Втрати...Сергій Кривцов
- В прифронтовому місті...Сергій Кривцов
з Надією потім не намагалися з’ясувати в наших домашніх сутностей світу невидимого, хто саме з них був автором цього шедевру хуліганства…
— Що, скидали провину одне на одного? — припуcтив консультант.
— Навпаки! Кожен приписував «заслугу» собі. Так і не домоглися від них правди. Іншим разом, уночі, вийшли ми в море на яхті порибалити…
— Даруйте, Аскольде, — знову перебив Черняк, — але рештою вражень від вашого з Надійкою відпочинку поділитеся зі мною згодом. Поки ви були в Хорватії, сталося багато подій, які напевне матимуть далекосяжні наслідки. Є деякі серйозні обставини, які вимагають нашого втручання. Якщо не запізно ще. Скажіть, вас не здивувало моє прохання наразі не використовувати брам часопростору, а також максимально обмежити активацію інших можливостей підвладних вам, Павлові та Ількові артефактів — Книги, жезла Аратти та патериці святого Андрея?
— Так, трохи здивувало, — погодився Аскольд. — Борис навіть жартує: мовляв, ви переймаєтеся тим, що, використовуючи брами, ми почнемо лінуватися, майже не будемо самостійно рухатися, захворіємо на гіподинамію й погладшаємо.
— До речі, як Борис почувається? Таємниця його дивовижного одужання досі не дає спокою лікарям і журналістам. Після таких страшних каліцтв не виживають, а на ньому майже жодного шраму не лишилося — здоровий, як і був до тієї жахливої аварії на Брест-Литовському проспекті. Раніше, Аскольде, я вас не питав про це, але, скажу щиро, мені також дуже хотілося б… ні, мені конче потрібно знати…
— Ну, які ж таємниці можуть бути від консультанта, пане Анатолію?! Зараз розповім. Це було в день, коли Кий із братами та Либіддю починали будувати Київ. Ми з Павлом розказали великому волхвові племені полян Свасуду, що Борис переслідував викрадачів жезла Аратти й потрапив у аварію, і зараз він на межі життя і смерті. Свасуд пообіцяв, що разом із князем-волхвом Хоривом, молодшим Києвим братом, спробує чимось зарадити цьому лиху. Він свого слова дотримав. Тієї ж ночі я за допомогою Книги створив браму часопростору з табору полян прямісінько до Борисової палати реанімації й провів до нього обох волхвів. Із собою ми прихопили жезл Аратти…
— Знаєте, Аскольде, — втрутився Черняк, — те, як саме Лахудрик і Пассуган витягли жезл із сховища для віп-клієнтів клініки, мало не на очах у співробітників Служби, таки завдало мені клопоту. Полковник Вовк разів зо п’ять намагався з’ясувати в мене, що ж то був за видовжений золотавий футляр, через який у Борисполі Бенціона Пінського покусав дипломат Реєв бен Галіє, — із посмішкою пригадав Черняк історію повернення артефакту.
— Нам він теж набридав розпитуваннями, — зітхнув Аскольд. — Так от, про зцілення Бориса. Персонал лікарні довелося тієї ночі на певний час приспати. Це волхвам вдалося майже
Останні події
- 17.05.2024|14:06Оголошено короткий список VI Всеукраїнського літературного конкурсу малої прози імені Івана Чендея
- 10.05.2024|18:25ВСЛ оголосило передзамовлення на книжку Сергія Руденка "Анатомія ненависті. путін і Україна"
- 07.05.2024|08:2711-12 травня у Львові відбудеться Coffee, Books & Vintage Festival #4
- 03.05.2024|13:07Видавництво "Комубук" відкрило передзамовлення на новий роман Софії Андрухович "Катананхе"
- 02.05.2024|06:31У Києві відкриється виставка фоторобіт Максима Кривцова
- 30.04.2024|08:08100 найкращих книжок фестивалю «Книжкова країна»
- 27.04.2024|18:07Культовий роман Любка Дереша "Культ" вийшов у ВСЛ
- 26.04.2024|22:21Визначено переможців Всеукраїнського конкурсу "Стежками Каменярами"
- 26.04.2024|22:11Фредерік Верно: "Тільки пишучи картину чи роман, втамовується внутрішній голод"
- 26.04.2024|13:27У Конотопі з’явилася вулиця імені Дмитра Капранова