Електронна бібліотека/Проза

АРМІЙСЬКІ ВІРШІМикола Істин
чоловік захотів стати рибою...Анатолій Дністровий
напевно це найважче...Анатолій Дністровий
хто тебе призначив критиком часу...Анатолій Дністровий
знає мене як облупленого...Анатолій Дністровий
МуміїАнатолій Дністровий
Поет. 2025Ігор Павлюк
СучаснеІгор Павлюк
Подорож до горизонтуІгор Павлюк
НесосвітеннеІгор Павлюк
Нічна рибалка на СтіксіІгор Павлюк
СИРЕНАЮрій Гундарєв
ЖИТТЯ ПРЕКРАСНЕЮрій Гундарєв
Я, МАМА І ВІЙНАЮрій Гундарєв
не знаю чи здатний назвати речі які бачу...Анатолій Дністровий
активно і безперервно...Анатолій Дністровий
ми тут навічно...Анатолій Дністровий
РозлукаАнатолій Дністровий
що взяти з собою в останню зимову мандрівку...Анатолій Дністровий
Минала зима. Вона причинила вікно...Сергій Жадан
КротовичВіктор Палинський
Львівський трамвайЮрій Гундарєв
Микола ГлущенкоЮрій Гундарєв
МістоЮрій Гундарєв
Пісня пілігримаАнатолій Дністровий
Міста будували з сонця і глини...Сергій Жадан
Сонячний хлопчикВіктор Палинський
де каноє сумне і туманна безмежна ріка...Анатолій Дністровий
Любити словомЮрій Гундарєв
КульбабкаЮрій Гундарєв
Білий птах з чорною ознакоюЮрій Гундарєв
Закрите небоЮрій Гундарєв
БезжальноЮрій Гундарєв
Завантажити

психіка не запиналася.
— Яка монументальність!, — переводячи тему розмови, я перевів погляд на монументальне творіння — католицьку церкву.
— Це церква Св. Вудру. Саме із неї було започатковано Монс. Знадобилось більше ніж 200 років, щоб її збудувати, — подав свій вже другорядний голос Наум, все ж таки виконуючи роль гіда. — А ген там — метрів за сто п’ятдесят звідсіль — 87-метрова дзвіниця Beffroi — єдина в Бельгії, що виконана у стилі бароко...
— Я пропоную прогулятися по цьому чарівному містечку — тут вистачає пам’яток історії, — знову перехопив ініціативу Хайнц, якось зверхньо усміхаючись. Ця усмішка промовляла, що її власник бачить всіх наскрізь, і я для нього лише великий уламок кришталю.
Не люблю бути боржником перед такими мудрецями. Я мило повернув йому його усмішку:
— Ну, що ж, фотографувати я вмію!
І замовчав надовго, затулившись фотоапаратом. Містер Бренер мовчанки не витримав.
— Дивно, як Вам це вдалося? Втім, у когось таки повинно було статися просвітління, та чому саме у вас?
— Ви про «напівшвидкісний вихор»? — не дав я розігнатися монологу.
— Так, так. Наука вже не раз чіплялась за так необхідні математичні моделі керування потоками вихорів. Але все зупинялось за крок до відкриття. Творець з чимось завжди був не згоден. А от Вам відкрив... Тільки, як я розумію: «Бог дав — бог забрав». Ви нічого не пам’ятаєте про це доленосне для всього людства відкриття! — Бренер раптом зайшовся у божевільному реготі! Мабуть, тут зніяковів і я, і Наум, і численні перехожі.
— Ескузі, пардон, — після нестримно-істеричного півхвилинного реготу, Хайнц, здавалося, отямився, продовжуючи:
— Перепрошую, перепрошую, містере Анісімов, але якби ви тільки змогли б уявити, в якому світі зараз би жило людство, якби те що відкрилось вам, гадаю, без будь-яких підстав, відкрилось би нам років 50-60 тому: ми б знали, як цим скористатись. Це не тільки вирішення проблем старіння, це і літальні апарати у вигляді літаючих тарілок, це і нові види енергетики: керування сонячним та місячним світлом. Ми б керували вихровими торсіонними полями самої людини, мобілізували б реально закладені у неї потенційні можливості.
— Для виведення однієї вищої раси? — здавалося, моє запитання вдарило у саме сонячне сплетіння мого візаві: він так і застиг із відкритим ротом, наче у нього, як у маленького мрійливого хлопчика, відібрали його казку.
Мій подив його появою і постаттю вже минувся. За вишуканою оболонкою я душею відчував крижаний холод його душі. Цікаво, щось тепле там іще є?
— О, погляньте: це пам’ятник королю Бельгії — Леопольду другому, можемо зробити фото на пам’ять. — Науму таки хотілось показати, що у своїй лабораторії він хліб їсть не дарма і бере участь навіть у таких фундаментальних дискусіях.
Я, демонструючи керованість ситуацією, навів об’єктив цифрового фотоапарату на пам’ятку короля Леонарда, на розквітаюче у грудні деревце, та ще на щось...
Раптом, наче електричний струм пронизав мене, від побаченого в об’єктиві:
— А це що, Науме? — запитав я, вказуючи на якийсь офіс (Belgocom), що красувався у безпосередній близькості від пам’ятника Леопольду другому. Але головним для мене було не сусідство з пам’ятником історії: а число, що було написане на цьому приміщенні: 1307!
— Це відділення найкращого бельгійського телекомунікаційного оператора. Ну і що з того, що його номер 1307? — не приховував здивування Наум.
Та з усього видно, що ініціативу я перехопив: заставив мого справжнього візаві замислитись не тільки над своїми висловлюваннями, а й над тим, що цікавило мене:
— 1307! Приголомшливо! — промовив Бренер. — Це ж число розенкрейцерів! Та до чого воно тут? І чого саме зараз?
— Можливо, це знак. Я тут вперше. Та я все ж таки іду до числа Розенкрейцерів! Може, тому мені далось відкриття напівшвидкісного вихору, як і відкриття сьогодні числа 1307 тому, що воно повинно було відкритись саме мені! — я був безжальним. Бренер не виказував безнадійності, але як діяти далі, здавалось, не знав, наче він на мить втратив керування обставинами.
— Так. Я про це і запитував на самому початку нашої розмови: чому саме вам це дається? Дивно. Дуже дивно. Ми вимірюємо все до міліметра, розраховуємо плани до мілісекунд, наполегливо працюємо, а вам, представнику цього варварського краю пияцтва та недбалості, дається все просто — на підставі якихось знаків! — здавалося, ще мить і він вчепиться мені в горлянку.
Втім, таке ж бажання тієї ж миті виникло і в мене. Ну, що — суперники гідні один одного?.. Це ж тільки мить емоцій.
— Містер Анісімов. Пропоную вам угоду, що в бізнесі відносять до сфери партизанського маркетингу — вихід із масштабних ситуацій поодинці. Вартість контракту навіть ви собі не можете уявити: намалюйте на папері бюджет вашої бідної країни і, повірте, ми готові будемо піти на те, щоб сплатити вам таку суму за математичну розробку моделі з регулювання вібраціями «напівшвидкісного вихору». Повірте, я знаю ціну цьому винаходу. Переконаний, це

Останні події

07.05.2025|11:45
Meridian Czernowitz видає першу поетичну книжку Юлії Паєвської (Тайри) – «Наживо»
07.05.2025|11:42
Місця та біографії, які руйнує Росія. У Києві презентують книжку «Контурні карти пам’яті»
07.05.2025|11:38
У Києві відбудеться презентація книги «Усе на три літери» журналіста й військовослужбовця Дмитра Крапивенка
06.05.2025|15:24
«Читаємо ложками»: у Луцьку відбудеться перша зустріч літературно-гастрономічного клубу
06.05.2025|15:20
Помер Валерій Шевчук
02.05.2025|13:48
В’ятрович розкаже, як перемогли «велику вітчизняну» в Україні
01.05.2025|16:51
V Міжнародний літературний фестиваль «Фронтера» оголошує старт продажу квитків та імена перших учасників
01.05.2025|10:38
В Ужгороді презентували «гуцул-фентезі» Олександра Гавроша
30.04.2025|09:36
Андрій Зелінський презентує нову книгу «Мапа»
29.04.2025|12:10
Новий фільм класика італійського кіно Марко Белоккьо: історична драма «Викрадений» виходить на екрани у травні


Партнери