Ця книга спогадів про одного із знакових ректорів Львівської політехніки Михайла Олександровича Гаврилюка – спроба відтворити його довголітню насичену і багату науково-освітню та творчу спадщину. Водночас її автори — а це понад тридцять відомих львівських науковців, його соратники і найближчі друзі  та учні — намагалися  пригадати час, у якому він жив (а це були 1970-1980 роки),   ті добрі справи, котрі творив задля людей, в ім’я розквіту й розбудови рідної альма-матер.

У книзі відтворено непересічну й багатогранну мозаїку  життя цього талановитого вченого,  вдумливого і тактовного педагога, оригінального митця, котрий упродовж майже 20 років стояв на чолі одного з найкращих і найбільших  вищих навчальних закладів не лише  України, а й всього колишнього СРСР – Львівського політехнічного інституту.

І це не просто данина пам’яті про цю непересічну людину, не просто спогади про минуле. Це насамперед – погляд у майбутнє Львівської політехніки і вищої школи України загалом через призму 1970 – 1980-х років, котрі ще називають «епохою застою». Саме на цей період припав один із пікових етапів розвитку й розбудови Львівського політехнічного інституту.  На диво бурхливо у той «застійний» час розвивалася вузівська і студентська наука, створювалися і успішно функціонували цілі навчальні науково-виробничі об’єднання (ННВО), плідно діяли легендарний науково-дослідний конструкторський інститут електронної вимірювальної та обчислювальної техніки (НДКІ «ЕЛВІТ»), студентське проектно-конструкторське бюро, численні лабораторії тощо. Завдяки зусиллям ректора Гаврилюка до Львова на викладацьку  та науково-дослідну роботу приїхали такі визначні науковці як академік Карандєєв — один із засновників Сибірського відділення Академії Наук СРСР, професор Чаплін та інші.

Львівська політехніка отримувала масштабні госпдоговірні замовлення на десятки мільйонів карбованців, пов’язані головним чином з оборонною промисловістю і освоєнням космосу. Саме тоді до Львова часто приїжджали різноманітні делегації для ознайомлення з досвідом роботи львівських політехніків. У книзі згадується, що тут неодноразово бували президенти Академії Наук СРСР Всеволод Келдиш і Анатолій Александров, президент НАН України Євген Патон, космонавти Олексій Леонов, Костянтин Гречко, Микола Рукавішніков та багато інших знаних в академічному середовищі людей. Це дозволяло інтенсивно розбудовувати  сам інститут: споруджувати навчальні корпуси, новітні лабораторії, котрі поповнювалися сучасною технікою і  обладнанням, десятки гуртожитків і будинків для викладачів і студентів тощо.

У книзі містяться також публіцистичні виступи у пресі того часу самого Михайла Олександровича, що стали своєрідним заповітом для прийдешніх поколінь львівських політехніків.
Збагачують сприйняття  образу героя книги численні репродукції його чудових живописних робіт, котрі для багатьох стануть справжнім відкриттям.         
Упорядники видання  вважали за необхідне присвятити окремий розділ історії родини ректора, що походить з Волині, зокрема, трагічній долі його батька – відомого  українського письменника й публіциста Олександра Гаврилюка. Тут відображені також суперечливі й трагічні події, що відбувалися в Західній Україні у 1920-1930 роках.

Ректор Гаврилюк: рух у часи «застою». Спогади і думки львівських політехніків. Упорядник - Ярослав Мельник. Львів: Видавництво Львівської політехніки, 2011. 324 с.