Re: цензії

27.06.2025|Ірина Фотуйма
"Коні не винні" або Хроніка одного щастя
26.06.2025|Михайло Жайворон
Житомирський текст Петра Білоуса
25.06.2025|Віктор Вербич
Про що промовляють «Вартові руїни» Оксани Забужко
25.06.2025|Ігор Зіньчук
Бажання вижити
22.06.2025|Володимир Даниленко
Казка Галини Пагутяк «Юрчик-Змієборець» як алегорія про війну, в якій ми живемо
17.06.2025|Ігор Чорний
Обгорнена сумом смертельним душа моя
13.06.2025|Тетяна Качак, літературознавиця, докторка філологічних наук, професорка Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника
Звичайний читач, який став незвичайним поетом
12.06.2025|Ігор Зіньчук
«Європейський міст» для України
07.06.2025|Ігор Чорний
Сни під час пандемії
03.06.2025|Тетяна Торак, м. Івано-Франківськ
Каміння не мовчить: контур герменевтики

Новини

30.09.2015|09:46|Буквоїд

«Нас. Троє»

Сучасна українська поезія – так тепер склалося – є дуже зорієнтованою на великі публічні виступи. Вона щораз більше перестає бути засобом інтимного контакту.

Але ці Троє є тими, хто здатний говорити навіть один на один. І це багато важить.

Саме такою, здатною на інтимний діалог з читачем, є поезія цих молодих, але незамінних авторів – Оленки Бараненко,Остапа Микитюка та Ірини Червінської, які нині приходятьдо читача втрьох.

Нас. Троє / Оленка Бараненко, Остап Микитюк, Ірина Червінська. – Брустурів: Дискурсус, 2015. – 48 с.



коментувати
зберегти в закладках
роздрукувати
використати у блогах та форумах
повідомити друга

Коментарі  

comments powered by Disqus


Партнери