Одного разу, мандруючи Болгарією, опинилась у старовинному містечку Шумен, зусібіч обрамленому лісами, парками і навіть гірською місциною. Саме там, на початку одного з парків (як на мене – лісу з непрохідними хащами) побачила серйозний напис «Лісова школа для звірят». Була там навіть справжня шкільна дошка з крейдою та світлини місцевих «учнів» (звірят і птахів), замість парт – старезні широкі пеньки. Тоді ж упіймала себе на думці: «Який цікавий сюжет для написання!».Чому я про це згадую аж тепер? Бо потрапила мені до рук віршована книжка для дітей львівської письменниці Надії Бойко. А на її обкладинці зображена сорока білобока з портфеликом, з розпростертими крильми, яка чимчикує до… лісової школи. Над нею на дереві і вивірка, і дятлик. Одним словом – рай для споглядання. Ілюстрована  обкладинка, як і всі решта сторінок, настільки живописно-привабливі, що мимоволі починаєш вірити у диво і… маленієш. 

«Сорока на уроках» – назва книжки за однойменним віршем. Незважаючи на усталений стереотип образу цієї скрекотливої і всюдисущої пташки в українській народній творчості (казки, фольклор), авторка у перших строфах змальовує позитивну головну персонажку із зразковою поведінкою. Єдина вада, яка залишається їй притаманна і якої вона ніяк не може позбутися, це: «Буде з неї математик  –  / Вміє добре віднімати: / В сойки циркуль, в грака ручку   –  / Віднімає все блискуче. / Додавати ще навчиться/ Білобока мудра птиця». Уже з першої сторінки маленький читач знайомиться з хлоп’ятком у якого навдивовижу рідкісне прадавнє українське ім’я – Северинко. Саме він знайомить читачів із барвами довколишнього світу, який наснажує, дарує радість життя, усмішку, добрий настрій, наповнює серце ніжністю, спокоєм і миром: жабка, білогривий коник, куцохвості козенята, комашки, барвисті метелики, веселка, навіть дощик у хлопчини неймовірно синій-синій! Саме ті неповторні миті, яких так сьогодні (війна!!!) бракує як малечі, так і дорослим. Разом із поетесою і ластівками вдаємося (уявно) до добрих справ: зводимо гніздечко для майбутніх пташенят і, ну дуже-дуже лагідно проганяємо хитроокого пустуна котика Рудька, який не проти дістатися до затишної пташиної «хатки», «та біда – високо». А яке несподіване знайомство із непосидою Лесею, яка любить стрибати по калюжах тоді, коли накрапає веселий дощик. Проте дівчинка, яка має новеньку парасольку  – таки змушує налаштуватися на позитивну хвилю і хоч на якусь мить забути про всі теперішні негаразди і біди і поринути у власне безтурботне дитинство. Хіба ж ми були інакшими? 

Дитяча книжка, яка несе в собі щиру ніжну любов, буде радо зустрінута найменшими читайликами, і дорослими також. Письменниця легко володіє «дитячою» мовою, тому сторінки цієї поетичної книжечки щедро «пересипані» лагідною і пестливою мовою, яка «руйнує» будь-які містки і перешкоди між дитинним і дорослим світом: парасолька, грибочок, Олежик, травичка, горішки, білочка, котик, киця, перинка, зайченя, левик, м’ячик, сонечко, янголятко, малятко тощо. Цікава мандрівка до лісу за грибами («Грибочок», «Олежик і лисички») – розширює пізнавальну інформацію про довколишню природу і світ, що нас оточує.  «Горішки для білочки» –   знайомство із порами року, зокрема із зимою. Це, мовою українського народного прислів’я, підказка  – відповідь, чому треба «готувати сани влітку, а воза – взимку». 

Сьогодні важко знайти добротну дитячу книжку  –  поетичну, здебільшого вони прозові, та й то, за висловлюванням Мирослава Дочинця,  в основному про потерчат та інших істот із потойбічного світу. Хіба такого чтива потребує ніжна і крихка, ще не стійка дитяча психіка? Звісно, ні. Але «сильні» світу цього зацікавлені в них недарма, бо в подальшому дуже легко будуть маніпулювати свідомістю діток, які потрапляють «на гачок» до не світлих сил. Так було завжди, це вічна боротьба, яка триває й до сьогодні. На жаль, не багато сьогодні тих дитячих письменників, які обрали світлоносну стезю.

«Сорока на уроках»  Надії Бойко – це ніби як продовження «сорочиної» теми, яку у свій час започаткував світлої пам’яті український письменник із Тернополя Петро Сорока. Є у нього цікавий цикл «Сорочині загадки», вірші «Небилиці», «Хитра сорока», «Чому сорока чорно-біла», «Сороча загадка». Принагідно згадую Наталю Забілу з її «Сорокою-білобокою», Лесю Українку  і її ранній віршик  «У сороки білобоки». Плекаймо і розвиваймо своє  –  рідне, читаймо своє. Насичуймо ментальний світ наших діток  ріднизною, бо вони  – наше майбуття у якому нам ще доведеться жити.