Що Ви читали останнім часом?

З останнього прочитаного найбільше посмакував «Допінґ духу» Сьорана —  світоглядно дуже близький мені автор. Також, «Лексикон інтимних міст» Андруховича — це блискучий стиль, грайливий настрій і чуттєвість текстів, що дозволяє їм називатися інтимними. Ще одна книга, яка відгукнулася в мені — збірка есеїстики Степана Процюка «Тіні з´являються на світанку». Тут читач опиняється в лабораторії, де досліджуються людські емоції і можна бачити їх зсередини. Настроєво протилежна, але теж дуже добра «Аби книжка» Олександра Бойченка. Чимало пікантних деталей з літературної кухні і побуту знайшов у книжці Євгена Барана «Дев´яності навиворіт».

Як обираєте книжки для читання?

Маючи певний досвід читання, часто повертаюся до улюблених авторів і завжди тішуся їхнім новим книгам. Останнім часом перечитую ще й нові праці Євгена Пашковського «Сповиті смертю» і «Дамоклова земля», які можна знайти в мережі. Також у виборі літератури часто помагають поради друзів.

Які книжки порадите іншим?

Не те щоб радити, а радше нагадати хотів би про поета Ярослава Павуляка. Його збірка «Дороги додому» дуже приємна мені для читання. Ще один призабутий письменник Юрко Ґудзь, але його книжка «Барикади на хресті» повинна бути в книгарнях, тому варто пошукати. Дуже цікавий поет і прозаїк Василь Шкурган, який пише гуцульським діалектом. Дві його книги «Кілько того світа» і «Ади жию» — свій світ, який захоплює не лише колоритом, але й простою життєвою мудрістю, зворушливими побутовими картинами. Завжди рекомендую Андрія Жураківського. Нині я упорядкував повне зібрання його творів, але поки що видавці не дуже відгукуються. А, як на мене, це колосальний автор, чи не єдиний «чистий» український постмодерніст.