Re: цензії

08.04.2024|Ігор Чорний
Злодії VS Революціонери: хто кращий?
Леді й джентльмени, або «Лондонські хроніки» Місіс К
03.04.2024|Марта Мадій, літературознавиця
Фантасмагорія імперського пластиліну
28.03.2024|Ігор Чорний
Прощання не буде?
20.03.2024|Наталія Троша, кандидат філологічних наук
Світиться сонячним спектром душа…
У роздумах і відчуттях
20.03.2024|Валентина Галич, доктор філологічних наук, професор
Життєве кредо автора, яке заохочує до читання
20.03.2024|Віктор Вербич
Ніна Горик: «Ми всі тепер на полі битви»
18.03.2024|Ігор Зіньчук
Кумедні несподіванки на щодень
17.03.2024|Ольга Шаф, м.Дніпро
Коло Стефаника

Кримінальне чтиво

Між страшним та сумним

Уляна Галич. Кроки за спиною. – К.:Смолоскип, 2012. – 302 с.

Жанр: український горор

 

 Уже не вперше говориться про сталі традиції горору й містики саме в українській літературі. Зокрема, в контексті дебютної збірки оповідань Уляни Галич, котра подана, як нова страва в мені любителів страшних казок, про це теж згадується. Тут не утримуюсь від парадоксальної паралелі. Ось дивіться, досить багато говориться про те, що в українській літературі не існує традицій детективного роману й трилера, тому ці жанри в нас не розвиваються. Але ж традиції горору в нас існують від Гоголя з його прекрасним «Вієм»! Чому ж тоді детектив, котрий не має українського коріння, і горор, який це коріння має, н розвиваються в українській літературі однаково? Навіть більше скажу: романів жахів у нас пишеться й видається на кілька порядків менше, аніж поодиноких детективів!

Пояснення просте. Коли говоримо про традиції чи їхню відсутність, забуваємо про зародковий стан книжкової індустрії в Україні. А детективи, як і горори, належать до жанрової літератури, часто перетинаються, взаємозбагачуються (Едгар По є творцем як детективного жанру, та і жанру горору), і головне – стають підмурком книжкового ринку розвинутіших країн.

З огляду на це, невеличка передмова Анатолія Дністрового до збірки «Кроки за спиною» демонструє традиційну для України світоглядну ідеологічну розтяжку та культурну невизначеність. Відомий та досвідчений письменник й філософ так і не вирішив, куди «послати» Уляну Галич: до «масової літератури», яку вона мусить, за його прикидками, очолити – чи до «високого», котре передбачає появу самобутнього українського продукту. Раз таке діло, то й сама авторка, схоже, не визначилась, «попса» вона чи «духовка». Бо оповідання можна досить грубо, з численними обмовками, але все ж таки поділити за пропорцією 50/50. Тобто, одна частина – відверто в рамках жанру та має комерційний потенціал у колі зацікавлених горором споживачів, а інша частина, маючи явні ознаки «поезії в прозі» та досить умовний сюжет, може претендувати на право бути безкоштовно скачаною з Інтернету бідними, але високодуховними інтелектуалами й поповнити їхню скарбницю «серйозного читання».

До першої категорії  я б відніс насамперед прекрасні в своїй стильній похмурості «Кукурудза», «З іншого боку ліжка» та «Рейвах» - трійця лідерів мого внутрішнього рейтингу. До другої – «Клітка для ангелів», «Двадцять дев`ять тигренят» та «Смерть у палітурці» - три, як на мене, найнудніших попри коротку форму та жвавий стиль тексти. Тобто, привиди, потвори з паралельних вимірів, вампіри, зомбі та чаклунство – проти рефлексій, завернутих у обгортку персональних внутрішніх страхів та фобій. За змістом такі рефлекторні оповідання чимось нагадують вигадані дітьми ігри, правила яких знають та розуміють лише вони самі й ніхто, крім них, гратися в, поза сумнівом, цікаві іграшки не годен.

Це не означає, що оповідання погані. Просто в мене, апологета саме «ринкової» жанрової літератури, автори якої не вигадують «український ексклюзив», а шиють джинси за актуальною в сезоні моделлю, свої, сталі, дещо традиційні уявлення про горор та його зміст. На місці того ж Анатолія Дністрового я б порадив Уляні Галич зробити не одну збірку таких оповідань, а дві – там цілком вистачить на пару повноцінних книжок. Тоді б твори сприймалися, як на мене, цілісніше.

А задати тон кожній збірці могло б, на мою думку, найконцептуальніше оповідання пропонованої книги – «Місто мовчатиме». Тут елегантна й моторошна водночас історія про маніяка, котрий ходить щоночі нашими містами, доволі органічно доповнюється модерністськими рефлексіями авторки. Котрі знайдуть відгук у кожному серці: адже внутрішні страхи є, без перебільшення, у кожного з нас.

 

Оцінка *** 

 

 

Кожен текст оцінюється за 5-тибальною системою. Кожна оцінка дає твору наступну характеристику:    

*  Жодної надії; 
   

** Погано, але не настільки. Хоча шкода витраченого часу;    

*** Ідея є, потрібен редактор. Вчить матчастину;    

**** Хочеться краще, але загалом поживно;    

***** Так тримати!    

Значок (+) біля оцінки - Автор може краще.   

Значок (-) біля оцінки - Аби не гірше.     

Книжки з низької полиці. Введення в рубрику 

P.S. Тут і далі українським авторам нагадується заклик подавати про себе коротку інформацію.http://bukvoid.com.ua/criminal/2011/11/15/084230.html#comms



Додаткові матеріали

Сищиця в чужому тілі
Мужчина поза законом
Негідники не граються
Монстри виходять на світло
Топ-5 кращих гостросюжетних романів-2012. Авторський рейтинг
Іноді президентів краще вбивати…
Тегеран-2005
Тегеран-2005
Вбивства з минулого
Українські таємниці
Вічність чоловічої роботи
Лисиця проти вовка
Суто жіночі пригоди
Вбити бота
Темне минуле
Війна завжди війна
Праворуч, де серце…
5 cпроб налякати Україну
Невидимий дим від вогню зачисток
Львівський Арсен Люпен
Наш герой не працюватиме на владу!
Український народний блатняк
Мир хатам, війна ментам!
Конспект пригод
Між іншим – маніяк
ТОП-5 кращих українських детективів – 2011. Авторський рейтинг
«Зелена» варта
Всі страхи вдячного підкаблучника
Шпигун із роздвоєнням особистості
Ключ до життя
З бандитським привітом!
Корона української імперії
Наші проти всіх
Андрій Кокотюха збирає базу з авторів детективів
Помста «білих колготок»
коментувати
зберегти в закладках
роздрукувати
використати у блогах та форумах
повідомити друга

Коментарі  

comments powered by Disqus


Партнери