Завантажити

вербувальника, написане в зворотному порядку букв), міг лише уявити, яку високу ціну йому доведеться платити за цю ніч пристрасті. Бо ціною була його незалежність. Звичайно, ми всі від чогось і когось залежні. Але ж якби сенатор знав наскільки він стане залежним!
Тоді, можливо, він не вагаючись дременув би від цього готелю зі швидкістю зорі, що надумала впасти з небосхилу.
Та, на жаль, пристрасть до блаженства затьмарює розум.
Єдиним поверненням до реальності став презерватив «Elena», видобутий із пустоти оточуючого світу жестом чаклунки і миттєво приладнаний цими ж чарівними ручками на його нетерпиме місце. Саме вартість змісту презервативу агент Інгрід оцінила в половину її гонорару. Другу половину вартості її послуг склали надані нею її власні материнські яйцеклітини, а також послуги сурогатної матусі, яка виносила дивненького малюка з материнськими генами агента Інгрід і батьківськими — сенатора — майбутнього агента Діргні.

Третій секретар консульства, який через рік після конференції запросив сенатора до приватної розмови в затишному вашингтонському ресторані, то очима, що бігали туди-сюди, то випущеною виделкою, то випадково пролитим вином, бездоганно грав занепокоєність:
— Пане, сенаторе, ви вже вибачайте, але я змушений розмовляти з вами про дуже пікантну ситуацію: в районний суд одного з наших міст громадянка Клюєва подала позив «Про визнання батьківства дитини», батьком якої вона вважає, ще раз вибачайте, вас.
Настала черга сенатора упускати виделку.
Здавалося, він хотів щось заперечити, та раптом передумав.
Він пригадав спочатку про презерватив, згодом, із американською практичністю, про те, що вони не дають стовідсоткової гарантії. А вже згодом — про дружину, дітей, Конгрес, Президента. І сенатор щиро пожалкував, що п’ють вони зараз сухе вино, а не російську горілку.
— Безумовно, ставлячись до вас із надзвичайною повагою, ми можемо затягнути процес. Будемо акцентувати увагу на певні юридичні неузгодженості, розбіжності, відсутність належної відповідальної сторони і таке інше. Але чи готові ви до можливості генетичної експертизи?
Третій секретар консульства зробив ефектну паузу.
Сенатор видав звук, схожий на пробування повітря змією, гойднувся, можливо, це був якийсь кивок. Йому прийшло на думку, що співрозмовник трохи щось перебільшує, та впевненості в цьому геть не було... На обличчі його виник вираз непроникності, а в сумних очах закрижаніла тривога. Він зробив глибокий вдих, наче для вигуку, та враз повільно зітхнув і видихнув усю свою певність. Тягуча пауза розділила щасливе минуле і невідоме майбутнє сенатора:
— Я готовий. Але проведімо це поза рамками судової справи, — здавалося, самою гортанню вичавив із себе сенатор.
— Значить, про все домовилися? — доводив справу до логічного кінця секретар.
Сенатор відкрив рота, та раптом до нього дійшло, що відповіді то нема, лише — туга і паніка. «Може, перевірку організувати? Але що перевіряти? Спрацьовано було «за європейськими стандартами», довершено і гарантовано, можливо, тому, що все почалося в готелі «Європа».
Через кілька місяців у тім же затишному вашингтонському ресторані стрімко посивілий сенатор довго вдивлявся розгубленими очима на результати генетичної експертизи. Здавалося, він вже не засвоював слова, якими сипав радник посольства, що зручно примостився напроти:
— Бажаючи допомогти вам, пане сенаторе, вийти гідно із цієї пікантної ситуації, ми попрацювали з громадянкою Клюєвою, і вона погодилася приховати реальне батьківство її малюка.
Реально Клюєва так і зробила, зробивши публічну заяву, що в неї син від популярного російського естрадного виконавця. Той, треба визнати, обростаючи можливими і неможливими скандалами, навіть не сперечався. До того ж, Олену, безумовно, пам’ятав і вважав, що соромитися такої баби нема чого — навпаки — навіть рейтинг його популярності зросте.
Спантеличений сенатор потроху оговтувався, міг сяк-так мислити «невже це ще можна якось виправити?» і навіть розговівся на слова:
— Гаразд, а чим я можу вам віддячити?
Радник, наче перетворившись у «блакитного злодюжку — директора богадільні» із «Дванадцяти стільців» Ільфа і Петрова, якось незграбно стинув плечима, і з офіціозом, що не приховував лукавства, відповів:
— Ми б прохали вас, враховуючи значущість вашого положення, періодично забезпечувати нас деякою інформацією. Безумовно, з деякою компенсацією ваших витрат.
Сенатор усе зрозумів. У його житті дійсно настав час «Рубікону».
За отриманням інформації про те, чим дійсно займається фірма, в якій працює Наум Ковальський, про її джерела фінансування, про напрямки її пошуків, і пропонував полковник Єфімов звернутися до глибоко законспірованого агента Діргні — сенатора Конгресу США.


* * *

Семенович взявся за мене всерйоз, як ніколи: тренування та бесіди щодня. Вантажив мене, як хотів. А решта часу, що залишався для самоти, належало самостійним обов’язковим заняттям. В журналі заліку спеціальної

читати