
Електронна бібліотека/Проза
- Тріумфальна аркаЮрій Гундарєв
- ЧуттяЮрій Гундарєв
- МузаЮрій Гундарєв
- МовчанняЮрій Гундарєв
- СтратаЮрій Гундарєв
- Архіваріус (новела)Віктор Палинський
- АРМІЙСЬКІ ВІРШІМикола Істин
- чоловік захотів стати рибою...Анатолій Дністровий
- напевно це найважче...Анатолій Дністровий
- хто тебе призначив критиком часу...Анатолій Дністровий
- знає мене як облупленого...Анатолій Дністровий
- МуміїАнатолій Дністровий
- Поет. 2025Ігор Павлюк
- СучаснеІгор Павлюк
- Подорож до горизонтуІгор Павлюк
- НесосвітеннеІгор Павлюк
- Нічна рибалка на СтіксіІгор Павлюк
- СИРЕНАЮрій Гундарєв
- ЖИТТЯ ПРЕКРАСНЕЮрій Гундарєв
- Я, МАМА І ВІЙНАЮрій Гундарєв
- не знаю чи здатний назвати речі які бачу...Анатолій Дністровий
- активно і безперервно...Анатолій Дністровий
- ми тут навічно...Анатолій Дністровий
- РозлукаАнатолій Дністровий
- що взяти з собою в останню зимову мандрівку...Анатолій Дністровий
- Минала зима. Вона причинила вікно...Сергій Жадан
- КротовичВіктор Палинський
- Львівський трамвайЮрій Гундарєв
- Микола ГлущенкоЮрій Гундарєв
- МістоЮрій Гундарєв
- Пісня пілігримаАнатолій Дністровий
- Міста будували з сонця і глини...Сергій Жадан
- Сонячний хлопчикВіктор Палинський
написано, що кожна людина від часів Адама і Єви – грішна. Кожен почав виясняти, чи так це щодо нього, і всі, починаючи зі страших, змушені були погодитися з тим Словом, за допомогою якого вони хотіло-було винести вирок: вирок вони виносять самим собі. Щось вимагати далі було недоречно, сором, який, можливо, підсилювали спогадані деякими з них інші слова Ісуса: «Не судіть, щоб і вас не судили, бо яким судом судити будете, таким же осудять і вас, і якою мірою будете міряти, такою відміряють вам» (Мт 7:1-2), гнав їх з-перед обличчя Месії, Який продовжував писати пальцем, нахилившись. Ісус знову підтвердив, що Він – Бог милосердний, люблячий. І милосердя, не осуд, стали його присудом жінці, яка, думаю, ридма ридала, не підіймаючи опущеного від сорому обличчя на свого Спаса. Вона довго ще не буде в змозі збагнути, що відбулося. Весело, але справедливо Ісус, піднявшись, запитав: «Де ж ті, жінко, що тебе оскаржали? Чи ніхто тебе не засудив?»-«Ніхто, Господи»...- «Не засуджую і Я тебе. Іди собі, але більш не гріши!»
...Ви знаєте, я не бачився з ангелом Божим віч-на-віч, як апостол Павло, я не їв з Господом з однієї тарелі, як Іван, чи, як Петро, не ловив із Ним риби, але, й особисто не бачивши, я все одно дедалі дужче люблю Його. Думаю, кожен хотів би почути «Іди, але більш не гріши!» від Самого Бога. І саме це Він тепер промовляє нам. І я такий радий, що Бог змирив учора моє серце, коли я раптом розсердився на свого друга і почав його судити, що Ісус потім змирив мене сьогодні, коли я посварився ізнову, вже з іншою людиною – я так часто не помічаю заскалки у власному оці. А їх – і заскалок, і колод – дуже багато. Господи Ісусе, помилуй мене, грішного!
Египетский холодец
Вчера обнаружил в холодильнике банку отменнейшего холодцу, мирно укрывающуюся в глубине холодной камеры, видимо, еще от самого Рождества. Никто не смог обнаружить и съесть приятный во всех отношениях холодец: слишком маленькой была банка, слишком глубока была пещера. Но даже сейчас, взглянув на свете на янтарное ожерелье внутренностей курицы внутри желатина, слюна неумолимо катится вниз. Открыв, обнаружил: есть можно. Но стоит ли? Холодец – излюбленнейшее блюдо: порой оно снится в мечтах – там кости животных, преимущественно свиней; придают сей мумии оттенок неумолимого желания. Янтарь холодца – костный мозг животного, окаменевший, соединившийся с водою. По странному стечению обстоятельств, вчера же вечером возбужденные ученые-египтологи распространялись: найдены новые мумии, теперь они уж точно дадут ответы на многие весьма неотложные и еще более весьма смущавшие многие поколения. Мумии – красивы, нетленны, сохранившиеся. Единственная проблема, что они – египетские.
Даже если мы этого не понимаем, с Египтом в настоящее время нас связывает гораздо более, чем, может быть, раньше. Искусство мумификации, парфюмерии, поклонения отвлеченным богам небосвода, мастерство наколки, изысканный блеск (у нас его теперь называют гламуром) в одежде и виде красоты тела – все это уже было. И было в Египте. Если мы посмотрим, чему отдаем предпочтение, то обнаружим: нынешняя цивилизация целиком и полностью все еще в плену религиозной доктрины Египта. И эта доктрина кушает нас с маслом.
Тем не менее, отношение Бога к Египту, вечному источнику мерзости, весьма определенно: «Я Господь, Бог твой, Который вывел тебя из земли Египетской, из дома рабства» (Втор5:6). В Священном Писании Бог весьма однозначно, прежде чем заповедать нам воздействующее к жизни, не смерти – десять заповедей, называет Египет домом рабства. «Да не будет у тебя других богов перед лицем Моим» (Втор 5:7) – сказано уже в следующем стихе Второзакония. Кто-то может возразить: дела давно минувших дней, как можно так себя ограничивать культурно, ведь Египет вдохновлял (и вдохновляет) столь многих! Не уничтожать же культурное наследие! Но дело в том, что Сам Бог – уничтожал и уничтожает Египет – на Египте, согласно Библии, нет благословения. И, удивительное совпадение, так оно и есть! Позавчера в гостях у меня был двоюродный брат Саша и, тоже отчего-то совпало, рассказывал удивительные вещи. О том, как поражаются нынешние туристы изобилию богатства в центральной части нынешних египетских городов (наш человек, по рассказам путешествовавших его друзей, купив путевку, буквально может чувствовать себя в Египте не эдемски – литры бесплатного сока, кланяющиеся слуги в гостиницах, едва не ежеминутно поливаемый газон) на фоне смертельной нищеты – даже нищетой это назвать трудно – остальной части даже пригордного Египта, куда не рекомендуют выходить туристам: не только из-за опасности быть убиенным другим человеческим существом, но из-за банального: смерть от отсутствия воды. За доллар в Египте человек может сделать для интуриста весьма многое: даже попытаться достать звезду с небес. Но ведь некогда Египет был Украиной древнего мира – там было так много хлеба!
Однако судьба надеющихся на египетские ценности и сам Египет (и прошлый, и нынешний, и завтрашний), откуда идет всякое поклонение лжебогам, как
Останні події
- 14.05.2025|19:0212-й Чілдрен Кінофест оголосив програму
- 14.05.2025|10:35Аудіовистава «Повернення» — новий проєкт театру Франца Кафки про пам’ять і дружбу
- 14.05.2025|10:29У Лондоні презентували проєкт української військової поезії «Збиті рими»
- 14.05.2025|10:05Оливки у борщі, риба зі щавлем та водка на бузку: у Луцьку обговорювали і куштували їжу часів Гетьманщини
- 14.05.2025|09:57«Основи» видають першу повну збірку фотографій з однойменної мистецької серії Саші Курмаза
- 09.05.2025|12:40У Києві презентують поетичну збірку Сергія «Колоса» Мартинюка «Політика памʼяті»
- 09.05.2025|12:34Вірші Грицька Чубая у виконанні акторів Львівського театру імені Франца Кафки
- 07.05.2025|11:45Meridian Czernowitz видає першу поетичну книжку Юлії Паєвської (Тайри) – «Наживо»
- 07.05.2025|11:42Місця та біографії, які руйнує Росія. У Києві презентують книжку «Контурні карти пам’яті»
- 07.05.2025|11:38У Києві відбудеться презентація книги «Усе на три літери» журналіста й військовослужбовця Дмитра Крапивенка