Своєчасний роман Юрія Винничука «Аптекар» - це хрипкий вереск літописця, який потайки ламає голову  над симптоматикою віку,  вписуючи «білим чорнилом»поміж рядків насущну фразу «Як порятувати... 

Я знаю, що одного разу Крим знову відкриє свої обійми перед Батьківщиною. Як мале дитя, що сумує за своєю мамою. Ми не повинні навіть допускати думки, що може бути інакше. Бо інакше це буде зрадою... 

Сучасні підлітки багато в чому відрізняються від тих, які були років 20 тому. Дорослим важко зрозуміти їх, поставити себе на їхнє місце, думати, як вони. Саме в тому в сучасній літературі для... 

Вперше я спізнав всю неповторність творчості шановної пані Лілії Завойської у неспокійні дні Революції Гідності, коли, з люб’язного дозволу шановної авторки, опублікував її вірш «Ответ Русским» у... 

«Ніч добігала свого куцого краю, блискаючи срібними литками з-під зарошених спідниць»… Що скаже лише одне це речення пересічному читачеві? Мабуть те, що читатиме він твір, дія якого відбувається у... 

Для мене місто Суми в поетичному сенсі то, насамперед, вірші Анатолія Гризуна. Маю і першу його збірку «Десниця», і другу «Розкрилля», що вийшли в Харкові сорок з гаком років тому. З тих пір... 

У мене є кілька книжечок цієї поетичної серії, які вийшли в рамцях переможців літературної премії імені Вадима Коваля. Може я колись ще їх знайду і скажу про тих авторів, а може й не скажу, бо... 

Уперше я почула оповідання Галини Кирпи «Мій тато став зіркою» на радіо "Культура" – у майстерному виконанні Оксани Чайки. Витончене музичне вкраплення "Пливе кача..." підсилювало сприйняття.  А... 

Доба Римської Імперії відкрила багато істин, які будуть вічно актуальними. Чого завжди хочуть люди, що нас вабить, до чого прагне людська душа незалежно від часу доби, пори року, соціального... 

Коли читаєш Степана Процюка, потрібен перекладач – з української на українську. Ніби говоримо однією мовою, але не розуміємо одне одного. І тут справа не, скажімо, в азаровському знущанні з...