Це правила гри, які ти встановлюєш або які підтримуєш. Мова у Василя Андрушка є всім: героєм, персонажем, деталлю, образом, метафорою, змістом, сенсом... Це дещо незвичний для української поезії досвід. Не так незвичний, як незрозумілий тій читацькій авдиторії, яка вихована на стереотипі української силабо-тоніки з її наскрізним змістовим місіянством/місіонерством. (Євген Баран).

Василь Андрушко. Колаж і... [поетична збірка]. — Брустурів : Дискурсус, 2014.