Жанр: податки на крові 

Третя книга проекту ДПА України остаточно довела мені як великому шанувальнику популярної літератури дві речі: пристойний, хоч і прихований потенціал сучасної  української масової літератури і абсолютну безглуздість такого формату для подібного проекту. Бо «Три життя Хранома» - літературний дебют автора з Каменя-Каширського, що на Волині, Богдана Пташника. І цей, як на мене, вдалий дебют у жанрі детективного трилеру абсолютно зіпсувала задана тема – прославляння небезпечної та важкої служби українських податківців, до того ж – не простих оперативників податкової міліції, а вищого командного складу.

Починається історія жорсткою як для письменника-дебютанта сценою: викраденому бізнесменові після того, як він відписав свій бізнес ворогам, відрубають голову. Цю катівську практику жорстокий та хитрий злочинець на прізвисько Храном дуже полюбляє – впродовж подальшої оповіді відтяті голови та інші частини тіла зустрічаються не один раз. Ще у арсеналі злочинців – зомбування, отрута, вогнепальна зброя, удавки. А головна вбивча сила армії Хранома – його сексуальна коханка Олена, перед чарами якої не встояв навіть засланий козачок із числа бійців за наповнення держаної скарбниці податками. Загалом дебют швидше вдався, ніж навпаки. В деяких епізодах я навіть пригадав стилістику, динаміку та кровожерливість, притаманну забутому тепер, а п´ятнадцять років тому – шалено популярному на пострадянських теренах Джеймсові Чейзу.

Заважає дебютанту повністю розкритися і викластися згаданий у попередніх публікаціях замовник детективної «музики» - Державна податкова адміністрація України. Бо навіть неозброєним оком і незаангажованому читачеві буде помітно: захопившись оповіддю та ввійшовши в смак самотужки придуманої інтриги, автор раптом гальмує, буксує і вся попередня шалена кривава веремія поривається повчальною лекцією про необхідність сплати податків, упереджене ставлення громадян до податківців і до правоохоронців загалом, а також про те, що міліція, в тому числі – податкова, є плоть від плоті нашим суспільством, тож які ми – така і міліція, але податки все одно платити треба, і не йдуть вони жирним депутатам, як дехто думає… Словом, у такому дусі.

Контраст між «обов’язковою» та «довільною» детективними програмами в цьому романі очевидний. Часом навіть здається, що «правильні» шматки за Богдана Пташника писав хтось інший. Хоча розумію – це не так, автор чесно відпрацьовував виграний серед інших письменників тендер, оголошений податківцями. Тут самі податківці мусять розуміти, що, ставлячи подібні неофіційні вимоги до письменників, тим самим передають куті меду навіть більше, ніж аналогічне міліцейське начальство – в Радянському Союзі, коли, наприклад, герої серіалу про ЗнаТоКів не мали права курити, пити, сидіти на краєчках столів і тримати руки в кишенях. Сучасний читач хоче від детективу цікавої історії, а не наглядної агітації. Суміщати не вдається, агітація шкодить сприйняттю хорошої, взагалі-то, історії.

Але все ж таки письменник уміє подати потрібну інформацію, а розумний читач прочитає її між рядків. Сторінка 23 книги: генерал Валентин Житич, наскрізний герой циклу про подвиги українських податківців, знайшов у суботу час, аби, цитата, «покопирсатися в антикварній автівці». Раніше ми вже знали про цього бравого генерала, що йому трошки за сорок, він намагається не пити і любить рок-н-рол. Тепер ми бачимо: в нього є антикварний автомобіль. Знаєте, скільки коштує антикварний автомобіль? А тепер подумайте, чи купив її генерал податкової міліції за свою генеральську зарплату… Добре заробляє, виявляється, офіцер міліції, котрий дбає про своєчасну сплату українцями податків і бореться з тими гадами, хто рубає наші голови…

Оцінка            ****

Кожен текст оцінюється за 5-тибальною системою. Кожна оцінка дає твору наступну характеристику: 

*  Жодної надії; 

** Погано, але не настільки. Хоча шкода витраченого часу; 

*** Ідея є, потрібен редактор. Вчить матчастину; 

**** Хочеться краще, але загалом поживно; 

***** Так тримати! 

Значок (+) біля оцінки – Автор може краще.

Значок (-) біля оцінки – Аби не гірше.   

Книжки з низької полиці. Введення в рубрику